Після того, як давній друг і колега-журналіст
Юра Гаєвський познайомив мене з творчістю самобутнього тенора Володимира
Гришка, я час від часу поспішаю на його незабутні виступи. Де б не знаходився -
чи-то в Києві, чи в інших містах України. Дивовижно, але на різних сценах
Гришко завжди різний. Неймовірний експериментатор! Це у нього в крові.
Згадайте, з ким лише не співав у дуеті: Андреа Бочеллі, Алла Пугачова, Монсеррат
Кабальє, Деміс Руссос, Лучано Паваротті...
Буквально декілька місяців тому я з величезним
задоволенням споглядав за виступом унікального балету на ходулях із назвою
«Гришко Шоу». В той вечір цей балет підтримував концертну програму талановитого
учня Володимира Даниловича - Ростислава Кушини-Лопатинського з мальовничого
Моршина. Теж оперного співака-самородка, про талант якого ще заговорить Україна
і світ. Найцікавіше, що і сам 51-річний Гришко став на ходулі. Та так
витанцьовує на сцені! Власне, хто вже придбав квитки на його виступ - побачить
це в Криворізькому академічному театрі драми та музичної комедії імені Тараса
Шевченка 22 травня. А крім того, почує естрадні пісні у виконанні оперного
метра. Артист уже заявив, що стрімко розпочинає кар'єру естрадного співака.
«Адже Магомаєв, Гуляєв, Солов’яненко, інші не лише виконували оперні партії, а
й багато працювали на естраді», - говорить він.
Запитаєте, який у закулісному спілкуванні
мега-зірка? Мені казали, що йоржистий,
а виявилося - приємний,
толерантний, уважний до співбесідника. З ніжністю говорить про матір і батька,
взагалі з душевною сердечністю - про свою велику родину, в якій він був
найменшим, п'ятим із дітей. Відповів і на моє не дуже приємне запитання: «Чому
свого часу покинули команду президента Ющенка? Адже були такі близькі до
Віктора Андрійовича...»
- А справа в банально-незрозумілому: я, радник
Президента України з питань культури, ніяк не міг потрапити до глави держави,
аби внести свої пропозиції. Мені говорять: «Записуйтесь на прийом до
президента». І так раз, два, три... То для чого ж я потрібний президенту?
Ще - під час наших бесід Володимир Данилович
обов'язково передає свої щирі вітання своєму другу-однокашнику Юрію Гаєвському з
ТРК «Рудана».
- Це кращий друг моєї юності, талановитий
диктор, телеведучий, музикант.
- Юро,
- звертаюся до колеги, - з Володимиром Тришком ви, здається, вчилися разом у
Київському державному музичному училищі імені Глієра по класу гітари. Розкажіть
трішки про це.
- Із задоволенням. Але я не лише вчився з
Володею, а навіть певний час жив у його сім'ї - на квартирі по вулиці
Лук'янівській. Це, хто знає Київ, за колишньою кондитерською фабрикою імені
Карла Маркса, поблизу Голосіївського лісу - приватний сектор. Дитинство і
юність у Володі були дуже важкими. Мама виховувала його практично одна. Вітчим
був інвалідом війни. Жили бідно, надзвичайно бідно. І тому всього досягав
Володя своїми виключними працелюбністю та наполегливістю.
-
Пригадуєте, як подружилися з Гришком?
- Це сталося одразу, під час вступу. Не
дивлячись на те, що він був киянином» а я іногородній - криворіжець. І навіть
на те, старшим від мене. До речі, і в юності Володя був таким фактурним. Але це
абсолютно не завадило нам невдовзі звертатися один до одного не інакше, як:
«Брат», «Привіт, брате!» Ми допомагали один одному, як могли, у навчанні. Я
добре знав фізику, математику, хімію, зате він блискуче грав на гітарі
Та що там, Володя був талановитим гітаристом.
Вступив на перший курс, а по підготовці був на рівні четвертого. Сильнішим від
усіх на голову. Вчився у Ванди Вільгельми, відомої радянської гітаристки. Але
Володя і сам багато працював. Скажу вам, у нього пластика рук ніби створена для
гітари.
На канікули, коли були студентами, не раз
приїжджали з Володею до Кривого Рогу. Мені було дуже приємно, що друг полюбив
нашу хлібосольну сім'ю. Тоді ще моя бабуся Ніна була жива. Цікаво ми з ним
проводили час у Кривбасі Між іншим, я його маму називав «мама Валя», а він мою
«мама Галя».
– Читачам «Червоного гірника»,
цікаво, а як же Володимир Гришко потрапив на вокал?
- Ми
навчались на відділенні народних інструментів, і там був ще вокальний відділ. І
ось одного разу Алла Гаврилівна Басенко, завідуюча вокальним, запрошує мене
прослухатися, щоб паралельно закінчити вокал. Мені тоді ще й вісімнадцяти не
виповнилось, Природно, голос не був ще сформованим до кінця. Про що члени
комісії одразу сказали: «У тебе приємний тембр, але голос...» Не віриш, але я
не надто переживав. Тут же, хоча вже не пригадую, за яких обставин, попросив
прослухати свого друга Володю.
- Йдемо, - кажу, - нехай тебе ще послухають. І
його взяли на вокальний відділ. Далі пішли вже його академконцерти. Потім Володю
забрали служити в Радянську Армію - в ансамбль пісні і танцю військового округу.
А я вступив до театрального інституту. Але це зовсім не заважало нам дружити.
Я був у Володі на весіллі. Ансамбль пісні і
танцю приніс йому знаменитість. Трохи пізніше Гришко закінчив консерваторію і
почав працювати в Національному театрі опери та балету. Так нього прийшла
слава.
- Юро, отож, якби не повели Гришка на прослуховування
у відділ вокалу можливо, світ втратив би суперзірку?...
- Я
щодо цього скромно промовчу...
Микола КРАМАРЕНКО. Фото автора та з сімейного
фотоальбому Юрія ГАЄВСЬКОГО
Комментариев нет:
Отправить комментарий