Фотографує Василь Гелевачук

Побачити в природі мистецтво

Микола Крамаренко, кор. „ЧГ”

Який же він  самобутній,  фотохудожник  Василь Гелевачук! Його панорамні  пейзажі   розглядаєш  довго, і при цьому,  сам ще більше закохуєшся в рідну Україну.   Може  здатися   дивним, і в той же час милим, що у нашого талановитого земляка – жодної престижної мистецької премії чи медалі. Втім, блискуча фотовиставка „Панорамна Україна”, яку він презентуватиме 17 січня у виставковій залі, точно потягне якщо не на орден, то на багатолюдне визнання. Робота Гелевачука – це його щирий  подарунок Кривому Рогу до свята визволення  міста від фашистських загарбників.

  

  Цілісіньких  чотири роки у пішло у фотомайстра на виконання понад 1000 панорам, з яких у проект він  включив 100 найкращих робіт. Подолано щонайменше 120000 кілометрів.

   На етапі зародження ідеї  не вистачало ні знань, ні матеріально-технічних можливостей. Щоправда, після продажу батьківського будинку, гроші знайшлися. Та все одно йому довелося бути в одній особі і шофером, і автослюсарем,  кухарем,  бухгалтером, підприємцем, і аж потім... фотографом. Контролювати за всім  не встигав, і  тому змушений був запросити до проекту дружину, яка, напрочуд швидко опанувала ряд специфічних для неї професій. Ось в таких умовах  з´явилися перші панорамні світлини, які на той час  вже відповідали його самовимогам.

   А як знімає Василь, то треба бачити! Пірнає з головою у роботу, з об’єкта  не  спускає й на мить очей, ніби той наступну секунду тікатиме. Коли проїжджаючі мимо водії бачать фотографа під час зйомки на даху свого авто -  шаленіють.  До речі, такого автомобіля йому й вистачало всього на два роки.

  Одного разу, після відвідин української Швейцарії, наш фотограф - мандрівник ледве дістався дому. І всьому виною порівняно невеликий камінець, що лежав на грунтовій дорозі, який за секунду розтрощив ліву сторону підвіски. Майстерень серед степу нема і до Кривого Рогу 1,5 тисячі кілометрів...

 - Тому у фотографа у автомобілі повинно бути все найнеобхідніше - доступ до джерела елекроенергіїї 220 вольт, можливість підзарядити акумулятори,  дізнатися про головні погодні умови,  попити гарячої кави, - переконаний мій співбесідник.

Щодо цього він тут же  згадав цікавий подорожній випадок, коли його запросили у одному селі зняти весілля. Але треба ж було такому статися, що саме в цей час у ньому зникло світло. Всі у розпачі. Тоді, не  довго думаючи, Василь  вирішує використити  можливості    своєї універсальної автівки. Вийшло! Враз запрацював мікрофон, з’явилося свтло у залі приміщення.

- Неймовірно теплі, аж гарячі передчуття охопили мене, - посміхаючись згадує. - Чи витримає обладнання таке навантаження? Та я все ж глушу легковушку, щоб не заважала проведенню церемонії свята. Тут же на все село розливається мелодія весільного маршу. В селі не могли второпати, звідкіля взялося світло. А які  вдячні були  молодята за те, що було врятовано їхне свято. Я відчував гордість за те, що  зробив для них невеличкий подарунок.

     Інформацію про панорамність місцевості брати було нізвідки і це змушувало ризикувати, відправляючись за сотні і сотні кілометрів в той чи інший край. Але фотохудожник йшов на це. І мандруючи зі сходу на захід, і з півночі на північ Україною,  зняв у всій красі більшість природних парків, заповідників та багато інших дивовижних місць, овіяних легендами та оспіваних поетами. До речі, сьогодні в нашій країні нараховується  21 заповідник, 17 національних парків і  безліч фантастично чарівних куточків. Однак, Василь першочергово в проекті  приділяв особливу увагу мало знайомим місцям.

- І все одно ти якось вгадував куди краще вирушати на зйомку? На схід, захід, північ чи південь?

- За мене  завжди приймала рішення матінка природа. І, до речі, протягом виконання всього проекта! Отож, я слідкував годинами, днями за погодніми умовами через Інтернет. Наприклад, за  підходящими умовами для зйомок на Луганщині полював протягом 15 днів. І, здавалось, впіймав, нарешті, той що треба деньочок. Гай-да в дорогу! Проте, коли діставсь об’єкта, там другий день поспіль йшла така злива, що з машини не можливо було вийти. Які там зйомки! І, раптом, як в казці... розтупається все небо і починається вистава. Та така, що на все життя запам’яталася! Подібної атмосфери я навіть в Синевірському заповіднику не бачив. Таке синє небо буває тут лише день - два  на рік, і то всього годину чи дві. Але мені, бачте, пощастило побачили на цю виставу.  

  Незабутнім залишиться для В. Гелевачука і випадок, який стався у старовинному  Львові. Він відносить його також до щедрих  подарунків природи. Ввечері, близько  20-ї, після дощу перед ним з'явилась веселка, та щей де! Прямісінько над центром міста, біля оперного театру. Тоді, під час фотозйомки до нього підійшов мешканець міста і сказав наступне: «Розумієте, я прожив у Львові 60 років і ніколи не бачив веселки в цьому місці. Та ще й у такий  час! Вам пощастило, юначе!”

До речі друга виставка, пов'язанна з проектом, Гелевачука проводилася саме в цьому місті в грудні 2008 року в галереї Василя Пилипюка, який люб'язно запросив нашого земляка. Таким чином, виставки, які відбулися спочатку в Дніпропетровску та Львові дали  змогу фотомайстру скорегувати сам проект. Люди, які приходили на виставку завжди давали поради та пропонували нові місця для зйомок

  З особливою увагою, навіть шаною, до моєї роботи ставились жителі чарівної Сумщини. А тамтешні працвники ДАІ охоче показували дивні куточки найпівнічнішої області України.

Але досить розповідей. На сайті www panbazil.com ви, наші шановні читачі, можете помилуватися чудовими результатами проекту «Панорамна Україна» і перенести ту неперевершену атмосферу та енергетику природи у власний дім, офіс, магазин, замовивши найбільш вподобані вами роботи  за телефонами:  

І обов’язково приходьте на неповторну фотовиставку майстра об’єктива Василя Гелевачука. Помилуєтесь, і самим захочеться творити.