Головний лісничий державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» Вадим Арнаут: «Каштани й дуби призвичаюються до аномальних температур»

Вересневий ліс – ще не єсенінський. Але вже присмирілий і ночами підфарбовується багряними кольорами осені. Тож, ліричні криворіжці, не пропустіть вереснево-жовтневих днів і миттєвостей, коли ліс перед вами постане найурочистішим. Тим більше, що зелених масивів на території Криворізького лісгоспу не так і мало – аж 9 тисяч гектарів.

Щодо прози життя, то вона для наших лісівників така: 2012 рік з до кінця не перегорнутими листками календаря був тяжким. Надзвичайно тяжким. З ранньої весни до осені мучила пекельна спека, яку просто не змогли перенести молодісінькі деревця. Але, уявіть собі, і за цих умов лісівники додали листяних насаджень на 44 гектари на територіях Софіївського, Криворізького та Широківського районів. У сприятливі роки ця цифра була вдвічі більшою. Крім того, головні озеленювачі займалися й доповненням лісових культур в урочищах замість засохлих та старих дерев на площі 67 гектарів. А в цілому особливий догляд вели криворізькі лісівники за 718 гектарами насаджень.

Серед тих, хто особливо старався в плані примноження зелених оаз, – колектив Дзержинського лісництва, очолюваний Валентиною Миронюк. Він і визнаний напередодні професійного свята кращим серед 4 лісництв державного підприємства «Криворізьке лісове господарство».

Мандруємо неспішно по надзвичайно красивому Широківському урочищу з головним лісничим вищеназваного господарства Вадимом Арнаутом, заворожуємося аж дзвінкою навколишньою тишею.

– Вадиме Броніславовичу, – звертаюся до свого гіда, – а скажіть мені: дерева якось уже пристосовуються до ось таких аномальних температур?

– Ви знаєте, так. Ті ж каштани серед жаркого літа скидають листя, а ближче до осені – оживають і навіть цвітуть. До речі, і дуби почали пристосуватися: у спеку на них засихає листя, а потім дивлюсь – у дібровах після дощів гілки знову починають радувати свіжою зеленню. Виходить, економили вологу. А от хвойні – у стадії пристосування.

– А які дерева у вашому лісовому царстві найліпше переносять спеку?

– Тут рівних немає акації! Втрат практично не існує. Якщо підсумовувати розпочату вами тему «Ліс і спека», наголошу, що й ми почали перебудовувати свою роботу. Тобто значно більше висаджувати дерев восени. Отже, нашим практичним досвідом можуть скористатися і криворізькі садівники. Словом, як природа робить над нами експерименти, так і ми маємо весь час експериментувати.

– Якось почали готуватися до наступного року?

– Разом зі школярами збиратимемо жолуді, хоч їх не так і багато цього року, аби потім їх висіяти у своїх розсадниках – частину восени. Це наша щорічна практика.

– Як мені відомо, на території Кривого Рогу маєте не так і мало лісу – аж 3 тисячі гектарів. А як з примноженням?

– Поки похвалитися нічим, оскільки вільних земель у державному лісовому фонді, на яких можна створювати ліси, у місті практично немає. Але ми працюватимемо, аби зацікавити городян розширювати зелені зони. Маю на увазі і заліснення гірничих відвалів. Ще років з вісім тому ми тісно співпрацювали в цьому напрямку з підприємствами гірничо-металургійного комплексу: Південним, металургійним, іншими комбінатами. Та нині ця робота зупинена. Утім, може, цю роботу підприємства самі виконують? Та як би там не було, а ми не те що готові, а в першу чергу зацікавлені, аби розширювалися зелені легені Кривбасу.

Микола Крамаренко, "Червоний гірник".