пятница, 26 июля 2013 г.

День газети або ЧГ-88: і все-таки країна «прибедняющихся»


Мого американського колегу відправили на цілих півроку вивчати життя українців та України. Сумлінний журналіст за цей час проплив-проїхав-пройшов кілька тисяч кілометрів від острова Зміїного до майже прикордонного з Білоруссю райцентру Ратне, що  на Волині. 
Спілкувався з бомжами та урядовцями. Потім полетів у Нью-Йорк і написав блискучий розворот у журналі під заголовком «Страна прибедняющихся».

  Прочитавши перший раз колоритні зарисовки іноземного кореспондента, я вголос обурювався. Здалися непереконливими його доводи і висновки. Та коли почав розмірковувати, змушений був у цілому погодитися з американцем, при цьому пригадавши і особисте спілкування з  Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном і Головою 52 сесії Генеральної Асамблеї ООН Геннадієм Удовенком. У 1998 році,  після спільних відвідин храму «Примирення» (є такий у центрі Нью-Йорка), я запитав у них, чому в щорічній звітній доповіді вони навіть не згадали Україну і те, як її народу важко виживати  в злигоднях.  Вони майже в один голос відповіли запитанням на запитання:  «А чим може ООН  допомагати країні – світовому експортеру пшениці, металу,  руди,  з найбільшою площею чорноземів на планеті? Країні, яку не чіпають землетруси, де не ведуться війни, яку не заливають води і не засипають піски... Ми допомагаємо справді бідним африканським і азіатським та ще деяким іншим країнам, які роздирають конфлікти, де панують згубна природна стихія, смертельні хвороби, голод і  середній вік життя людей від усіх цих напастей не перевищує  40 років...»
Мені нічого було відповісти, тим більше, що   точно знаю –  на планеті  Земля справді страждають від голоду близько 1 мільярда людей.
  Читачі, у яких скепсис звисає, як мовиться, з губ,  не промовчать і скажуть мені: не розкидайся масштабними  цифрами, спустися з Америки і глянь на  рідне Криворіжжя.
  Спустивсь. І  відповідаю: хіба в нас можна страждати від недоїдання, коли аграрії рідного заміського Криворізького району цього вкрай непростого року виростили небувалий урожай всіх  овочів і другого хліба – картоплі та годують цією вітамінною продукцією великі міста й сусідні області? А хіба не аргумент, що жителі міста на 90, а може, й більше відсотків забезпечені житлом, мають майже 100000 легкових автомобілів? І заробітна плата в тих, хто сумлінно трудиться, є.
– Але не така ж, як в Америці чи Канаді?!
– Справді, не така. Але в тій же Канаді громадяни працюють у рази  більше, ніж ми, українці. І при цьому відпустку мають... 6 чи 7 днів на рік, а лікарняний у них оплачується лише за 6 днів. А далі  лікуються за власний рахунок.

Комментариев нет:

Отправить комментарий