Назвіть десять найчарівніших місць ріднокраю, у які б ви повезли своїх найдорожчих гостей

Приєднуйтесь до конкурсу

За півтора місяця від дня оголошення конкур­су за сприяння управлін­ня культури та туризму виконкому Криворізької міської ради „Визначаємо 10 найчарівніших місць ріднокраю", від дорослих і малих городян в редакцію „Червоного гірника" надійшло понад сотню цікавих пропо­зицій. Неабияк розчулило, що майже всі листи і телефонні дзвінки були переповненими любов'ю до рідного міста, а го­ловне - щирим бажанням зба­гачувати властиву лише Крив­басу красу і неповторну ве­личність, Втім, цей високоемоційний порив почуттів пояс­нюється дуже просто: „Вітчиз­ни нам і дим солодкий та ко­ханий", а звідси -„Не нужен мне берег турецкий, и Африка мне не нужна..." І у своєму краї є чимало привабливих місць, з яких можна утворити захоплю­ючі піші чи автомобільні тури­стичні маршрути. Особливо у східній частині Криворіжжя.

Але, враховуючи його надто велику протяжність, читачі ра­дять виділити, як головні, чо­тири краєзнавчі маршрути: південний (Інгулецький і Центрально-Міський райони), цен­тральний (Саксаганський, Дзержинський та Довгинцівський райони) і північний (Жовт­невий і Тернівський райони), а також сільський (Криворізький район). Втім, про туристичні стежки поведемо мову трохи пізніше. Поки ж познайомимо з думками деяких учасників кон­курсу, які відзначають, що Кри­воріжжя - благодатна для ту­ризму земля.

- Всю неньку Україну об'їздив, але ніде не зустрічав такої кра­сивої „Човникової станції" як у нашому Центрально-Міському районі, - ділиться враженням знаний у місті фотохудожник Василь Гелевачук. - Причому, кожної пори року вона приваблива по-своєму. Настійно рад­жу включити у „десятку" і кар'єр Південного комбінату, який є „одним з найглибших у світі. Його оглядали з майдан­чика перші керівники Радянсь­кого Союзу, президенти Украї­ни, міністри, іноземні гості, на­родні артисти... Кар'єр - уособ­лення індустріального „наследия". Окреме слово про Спасо-Преображенський собор, без якого місто сьогодні просто уявити не можна. Завжди милу­юся ним, із задоволенням фото­графую.

А ось що пише нам Марія За­порожець: „Своїм найкращим студентським друзям з Києва, Харкова, Сум, Ульяновська я по­казую наші високі фонтани біля міськвиконкому і далі всю красиву вулицю Єсеніна. Мої гості не приховують захоплен­ня від неповторних 95-го квар­талу, проспекту Карла Марк­са і будівель театру імені Тa­pacа Шевченка та міського по­штамту. А хіба не особлива у нас площа Визволення? Особли­ва, як і все місто! Друзі завжди дякують мені за проведену ек­скурсію".

„З гордістю показую родичам і гостям з інших куточків Украї­ни і країн СНД приміщення за­лізничного вокзалу „Кривий Ріг-Головний", - пише І. А. Рябоконь. - Гріє серце, що у нас є Ботаніч­ний сад - творіння рук людських".

Чималий пакет з цікавими дописами отримала редакція і від вихованців геолого-туристичного клубу „Топаз", яким керують Тамара Сумцова і Ольга Лихман.

„Вважаємо, що одним з най­красивіших місць є долина річки Інгулець з унікальними вихода­ми на денну поверхню скельних відслонень продуктивної слан­цево-залізорудної товщі порід Криворізької серії докембрію.

Природні пам'ятники по бере­гах річки Інгулець від місця за­снування Кривого Рогу до кру­того повороту річки Інгулець у селищі Весела Дача відігра­ли значну роль у розвитку Криворізької залізорудної бази України. Це початок історії Кривбасу як залізного серця Ук­раїни, де знаходяться давні ка­р'єри з розробки багатої заліз­ної руди. Про ці місця з унікаль­ною природою згадується у ба­гатьох легендах: «В долині двох річок, що ховалися у густих лісах, поселялись племена лю­дей...», «Лише дві річки - черво­на, ніби кров, Саксагань та ка­ламутний Інгулець, зберігали таємницю відважної красуні Рудани...», «А ще з'явились всюди скелі, в яких кров Рудани обер­нулась нашим великим багат­ством - залізною рудою..."

Крім легенд, є фактичні істо­ричні дані археолога Олександ­ра Мельника про те, що ще скіфи виплавляли залізну руду на Інгульці. Ми розробили екскур­сійний маршрут «Геологічні па­м'ятники долини річки Інгулець». Протягом 10 років проводимо екскурсії для учнівської молоді району, встановлюємо охоронні знаки. З високих скель відкри­вається чудова панорама доли­ни річки Інгулець. В низині рос­туть густі трави та зарості аїру у весняно-літній період та восени. На узвишші серед трав яскраві острівці польових ромашок, ковили, ведмежого вушка та інших. На схилах не­величких байраків квітне шип­шина і глід, жовті і червоні дикі тюльпани. На воді квітнуть бі­лі лілії. Завершує чудовий крає­вид вертикальна стіна скелі ви­сотою 25 м, яка створює каньйоноподібну форму рельє­фу на лівому березі річки Інгу­лець. Це місце тренувань кри­ворізьких альпіністів. А на пра­вому березі, за поворотом річки Інгулець, височить «Орлине гніздо» - скеля висотою 30 метрів, з якої відповідно до ле­генди красуня Рудана кинулась у річку. Користуючись нагодою, звертаємось до мешканців се­лищ МОДРу, Антонівки і Весе­лої Дачі з проханням не засмі­чувати природні пам'ятники долини річки Інгулець побуто­вим сміттям, а зберігати цю історичну і природну цінність для нащадків.

Давайте ж прислухаємося до слів юних і будемо жити в гар­монії з природою, шановні кри­воріжці! Оргкомітет конкурсу чекає нових листів на адресу: 50050, Кривий Ріг, проспект Металургів, 28, редакція га­зети „Червоний гірник". На конверті зробіть позначку „Моя десятка". Контактні телефони - 92-84-09, 8-097-69-/5-727.

Переможців змагання чекають цінні призи, і для них ми разом з начальником управління куль­тури та туризму виконкому місь­кої ради Валентиною Берлін організуємо автобусну екскур­сію місцями, які здобудуть най­більшу підтримку у криворіжців.

Оргкомітет конкурсу.

Фото Василя ГЕЛЕВАЧУКА.

2 квітня 2009 року