Герой нашого часу Микола Земляний

  

У знаменитого криворізького будівельника, голови правління публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» М. Ф. Земляного зібралося стільки ювілеїв і дат, «що ходжу весь у квітах і помаді», - жартує він. Якщо конкретно, то 4 серпня Миколі Федоровичу виповнилося 75 літ. Знаменна подія, 55-річчя, і в самого підприємства, на якому він пропрацював золоту кількість років - майже 50! Більше 40 - директором. Я теж як кореспондент пишаюся примітною датою - 25-річчям знайомства із зодчим Кривбасу Земляним.

Публікація в «ЧГ». Четвер, 8 серпня 2013 року

Конкретний керівник

Сиджу в службовому кабінеті Миколи Федоровича, і поки він роздає своїм заступникам останні ранкові наряди, ще раз перераховую його почесні нагороди і звання: кавалер ордена «Знак Пошани» - раз, двох орденів Трудового Червоного Прапора - два, повний кавалер ордена «За заслуги» - три, заслужений будівельник України - чотири, Почесний громадянин Кривого Рогу - п'ять, кращий упорядник міста - шість, нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» трьох ступенів... Ні, всіх не перелічу, зіб'юсь.

- Скільки точно їх у вас? - перепитую.

- Та для чого про це людям знати. Але скажу, що було б набагато менше, якби гуртом не зберегли підприємство. Та й узагалі, чи бесідували б ми отак сьогодні. Але, слава Богу, ми витримали всі випробування долі: розпад СРСР, роки розрухи в Україні, кризові періоди в економіці. Перемогли! І все тому, що колектив у нас у всі часи був і залишається трудолюбивим.

- А згадайте, Миколо Федоровичу, які у вас були знамениті директори-попередники!

-   Фомічов, Бугрій, Череп - усіх їх перевели з нашого тресту на роботу в інші регіони і Київ з підвищенням. Бо заслужили!

Нагороди Миколи Земляного все-таки можна було перелічити, а от збудовані об'єкти? Важко. Сотні і сотні соціальних та промислових зведено під його безпосереднім керівництвом. Серед таких виділяються гіганти індустрії: по суті, повністю коксохімічний завод, доменна піч   №9, де працювали бригади «Криворіжіндустрбуду», дрібносортний стан на «Криворіжсталі», молокозаводи №№ 1 і 2, об'єкти швидкісного трамваю. Не так щоб і давно - велетенський торговий комплекс «Епіцентр» у Кривому Розі. У рекордні строки - за 4 місяці звели. Замовник претензій не мав, залишився задоволений.

-  Якими сучасними збудованими об'єктами особливо пишаєтесь, шановний ювіляре?

-  Ну звичайно ж, Георгіївською дзвіницею! Так І і новим пологовим будинком, який з'явився на базі 6 міської лікарні. А ще - побудованою з нуля житловою багатоповерхівкою на вулиці 22 Партз'їзду для трудящих підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

- Претензій не було?

- Ні, бо ми завжди працюємо на партнерів старанно. Всі угоди виконуємо, розуміючи, що чим краще попрацюємо, тим багатшим буде наш замовник. А бідні нам не потрібні.

-  Що й казати, цікаво, а головне - вірно ви розмірковуєте. Усі б так.

- Це життя навчило колектив нашого генпідрядного тресту не просто поважати партнерів, а працювати з ними так, щоб вони і завтра прийшли до нас із замовленням.

- До речі, як нині у вас з обсягами робіт?

- Трудимось більше ніж на 20 об'єктах. Ведемо будівництво на Північному, Центральному, Південному комбінатах, продовжуємо реконструкцію проспекту Карла Маркса, театру імені Тараса Шевченка, ремонтуємо тубдиспансер і ще 4 житлові будинки... Але хотілося б більше, бо колектив у нас професійний, великий -близько 1700 працюючих.

Шанує молодь, і сам молодий

Що особливо виділяє Миколу Федоровича серед сотень нинішніх криворізьких директорів? Він непідробно чуйний у ставленні до кожного свого працівника. Особливо - до молодих, що викликає у колег по галузі особливе захоплення та повагу.

- Приміром, питання звільнення з роботи на підприємстві взяв виключно на себе, - зауважує голова Криворізької галузевої організації профспілки працівників будівництва та промбудматеріалів Олімпіада Фарафонова. - Перш ніж піти з колективу, трудівники приходять до нього, і директор з ними неквапно бесідує. Каже, хочу зрозуміти, чому в нас не затримався, хто тобі не допоміг утвердитися. Це не що інше, як батьківська турбота.

Олімпіада Іванівна звертає увагу й на те, як уважно ставиться М.Ф. Земляний до практикантів і випускників училищ та молодих спеціалістів. Особливо ж - до

дітей-сиріт. Найбільше приймає на роботу. Ніхто з його колег не бере до себе стільки, скільки він. А це тому, що мудрий, неординарний і в своїй простоті геніальний.

Але не подумайте, що в керівника немає проблем. «Море», як він говорить.

- Передусім, треба збільшити заробітну плату трудящим, бо вона, на превеликий жаль, помітно нижча, ніж на підприємствах гірничо-металургійного комплексу Кривбасу. Покращити організацію праці, зупинити плинність кадрів.

Ще він щиро хоче, щоб знову відродилася будівельна галузь, щоб навколо цієї мети об'єдналися всі небайдужі до неї люди.

-  Хто у Кривбасі з колег-будівельників для вас примітний?

- (Задумується.) Ігор Бабенко. Перспективний і людяний директор. Я таких поважаю.

Ще про особисті рекорди нашого славного земляка Миколи Земляного. Він депутат міської ради понад 10(!) скликань! Весь час допомагає підшефним школі №87 та дитячому садочку № 306. Йому завжди щиро раді в цих закладах і вихованці, і педагоги. Миколу Федоровича тут Святим Миколаєм звуть. Бо не лише в трудні з подарунками приходить.

Живе наш герой повнокровно і вдома. Радують його своїми успіхами син і донька, внуки. Коли збираються всі в батьківському домі, він пригощає пахущим медом зі своєї пасіки, солодкими яблуками та персиками з саду. Він усюди - добра й щедра душа. Люди до таких тягнуться, шанують і величають. В своєму житті Микола Федорович слідує геніальним словам великого Тараса Григоровича Шевченка: раз добром зігріте серце вік не прохолоне.

Микола КРАМАРЕНКО. Фото Олександра ПОРТНЯГІНА