8 вересня представники ЗМІ відзначили Міжнародний день солідарності
журналістів, заснований на знак великої пошани до журналіста і
письменника Юліуса Фучіка, страченого гітлерівцями 8 вересня 1943 року.
Написану ним під час перебування у празькій в’язниці книгу «Репортаж з
петлею на шиї» переклали 70 мовами світу.
Більшість найавторитетніших колег, з якими я спілкувався в ці дні, були
єдині в думках, що засобам масової інформації і в цілому
кореспондентській братії сьогодні вкрай потрібне єднання.
Солідарність і поглиблення партнерства йтимуть на користь
самим журналістам, а найперше – читачам, телеглядачам і радіослухачам.
Націлює на це і голова НСЖУ О. І. Наливайко, який вчора був на
прямому зв’язку з кореспондентом «Червоного гірника».
- У найгарячіших, найнебезпечніших куточках планети працюють сьогодні
журналісти, у тому числі й українські, - відзначив Олег Ігорович. – Уся їхня
робота сприяє збереженню миру і розвитку співробітництва між країнами.
Всередині України журналістам теж нелегко. Нас ще знищують за слово
(Георгій Гонгадзе), б’ють (80 нападів і застосувань сили зафіксовано в
2012 році), принижують, а в парламенті погрожують ухваленням закону про наклеп.
Але є вже певні досягнення: 5 кримінальних справ порушено
правоохоронними органами за перешкоджання професійній діяльності журналістів.
Обнадіює і те, що майже всі громадські, професійні об’єднання згуртовані
в інтересах представників ЗМІ.
-
Вітчизняне законодавство, що стосується медіа, – одне з найкращих у Європі.
Чому ж воно не виконується?
- Передусім необхідно, щоб правоохоронці виконували закони, а ми були
вимогливішими у функціях контролю. Також треба внести зміни до
класифікатора професій і визнати журналістами фотографів, операторів,
працівників Інтернет-проектів. В умовах реформування, ЗМІ
також потребують неабиякої солідарності. На порядку денному питання з
питань: як гуртом рятувати «малу» пресу?
- Олеже
Ігоровичу, а що робить очолювана вами Спілка, аби захистити жінок-журналістів,
яких у газетах, на телебаченні і радіо нашої країни майже 70 відсотків від
усієї кількості, а рівень зарплати у них на... 30 відсотків нижчий, ніж у
колег-чоловіків?
- Своє тверде слово з цього питання мають сказати профспілки, ведучи
безперервний діалог із роботодавцями. У Києві вони вже примусили засновників і
власників ЗМІ рахуватися з ними, і підвищення заробітків журналісткам
відбулося. Тепер потрібно цю практику втілювати в регіонах.
Ще більше проблем у нас з величезною армією випускників-журналістів. На моє
переконання, їх кількість абсолютно не відповідає потребам ринку. Разом з тим,
роботодавець уже розуміє цінність кваліфікованого журналіста з власною
позицією. Проблем, як бачите дуже багато, отож і вирішувати їх потрібно разом.
Щоб відбулися зміни, у тому числі і в суспільстві, потрібно, щоб прокинулися
журналісти. Від нас дійсно багато залежить.
Комментариев нет:
Отправить комментарий